Ненавиджу всю ту паперову бюрократію, яка нафіг нікому не треба!!!
Ненавиджу безголових людей, що ще вірять у чесність і порядність нашої влади!
Ненавиджу Міністерство освіти і науки України, за те що воно має своїх освітян і науковців як хоче і скільки хоче!
Ненавиджу міліцію і суд, що саджає за грати невинних людей, поки всі злочинці з екрану телевізора твердять, які вони хороші!
Ненавиджу Мінздрав України за те що воно аж ніяк не думає про здоров’я своїх громадян, а скоріше за повноту кишень своїх міністрів!
Ненавиджу тупих лікарів, які ставлять неправильні діагнози, та ще й корчать з себе невинних ягнят!
Ненавиджу того, бля, медика який погрожує мені виключенням з університету, через те що в мене нема щеплення проти краснухи, від якого я в 14 чи 15 років сама свідомо відмовилася ще у школі!
Ненавиджу це суспільство під яке я, з якогось дива, повинна підлаштовуватися!
Ненавиджу нашу цивілізацію, яка знищує МОЮ землю і мене разом з нею!
Тут такая идея возникала. Но, надо сказать к этому всё и идет. Предлагаю добавить лучшее от изветных и часто посещаемых сайтов ОДНОКЛАССНИКИ.РУ и ВКОНТАКТЕ.РУ (можно и ОДНОКАМЕРНИКИ.РУ и т.д. и т.п.). Добавить т.с. элемент социальности со всеми её минусами и плюсами. Например в новом поиске кроме страны и города и прочего также и школа или ВУЗ, место работы или город рождения, детский садик (если конечно кто помнит 8) ) и частое место отдыха, национальность ну и всю прочую инфу. Пускай каждый сам выбирает что и как ему заполнять. Думаю это сервис сделает мой любимый HI еще лучше и популярнее. Хотелось бы узнать Ваше глубочайшее мнение Громада )
ЗЫЖЫ Поиск рекомендую еще сделать и англоязычным. Добавить распознавание иероглифов (пробывал писать на пару азиатских и симмитских языках HI его не узнает). В остальном всё зашибись-ка.
ЗЫЗЫЖЫ Ну и конечно Всех с прошедшим международным днем знаний. Пускай Ваши новые знания не помешают Вашим старым!
И как же всё-таки больно услышать оскорбления от такого родного и близкого человека,как папа!И не верится что он мог такое сказать!КАК ЭТО ВСЁ НАДОЕЛО!НАДОЕЛО ПЛАКАТЬ!!!
Замість того, щоб почитати/погуляти/подзвонити... я мовчки допиваю свій кефір. Мені сьогодні хочеться саме цього... кефіру... і горіхів... і...........
"- Стати, ким би стати? Тільки б не твоєю тінню..."
Колись давно, себто ще в дитсадку, я хотіла бути лікарем. Я давала уколи своїм іграшкам, у баночках з-під "ревіту" робила всякі настоянки, правда не на спирту а на воді, а потім мама їх таємно викидала. Я "лікувала" і годувала всіх бездомних котів і собак, після чого коти від мене стали тікати, а собаки... собаки мене чогось ще досі люблять, особливо, коли я їм кісточки приношу. Я робила операції хрущам, правда після цього вони чомусь вже не літали... Раз навіть прийшлося робити штучне дихання курчаткові, що впало в відро з водою і... воно вижило)
А впринципі... Ким я тільки не хотіла бути...
В мене колись було крісло-гойдалка. Я приводила всіх своїх друзів, якимось чином розміщувала їх всіх у тому кріслі і ми уявляли що летимо в космічному кораблі. Іграшки були інопланетянами, а ліжко - невідомою планетою... Кілька раз, та що там кілька - постійно, крісло переверталося, ми уявляли, що нас трусить у кільці метеоритів... Скоро мама крісла таки здихалася...
Потім були різні серіали типу Робін Гуда (Ех...), Ксени, Тарзана... Ми билися на дерев’яних мечах, грали у міжпланетні війни, перебігали дорогу біля самісінької машини на повному ходу (поки один дядя не сказав нам кілька "хороших" слів)...
А що було б, якби я зараз стала тим самим лікарем??? Може поїхала б кудись у Африку послом доброї волі, чи як там їх називають, і як добрий доктор Айболить лікувала б усіх хворих і немічних.
А може я стала б прокурором і саджала всіх злочинців у тюрми???
А може я їх звідти навпаки витягувала б... за великі гроші звісно.
А може, а може...
А хто його знає...
Моє навчання доходить до екватора, треба й справді думати ким бути...
...Ця пляма на кухні... підтоплений сюрприз від наших сусідів на День Незалежності... вона так схожа на Африку....
Африку... Африку... Африку...
А може я ще встигну сходити в магазин і купити горіхів?..
Они были надежной поддержкой женщин на протяжении 100 лет. И не все ли равно, то ли великолепие груди просвечивается сквозь нежное кружево, то ли ее недостаток помогают скрыть всевозможные технические ухищрения – все равно у бюстгальтера счастливый юбилей.
Женщины полюбили эту интимную технику сразу же, как только она была впервые представлена в 1907 году. И с тех пор, что только дамы с ней не делали: и сжигали на алтаре феминизма, и использовали в качестве катапульты (для создания комического эффекта), и торпеды из нее сооружали (помните сценический наряд Мадонны). А некоторых незадачливых молодых супругов она просто обескураживала, поскольку они в своей неуклюжести не могли разобраться в ее тонкостях. Но она выстояла.
Сейчас к бюстгальтеру предъявляется еще более жесткие требований. Начнем с того, что дизайнеры должны понимать физику этого предмета. Еще одна "мина-ловушка" заключается в том, что в период физических упражнений ничем не стесненная грудь может вибрировать в диапазоне 14 сантиметров.
А еще все эти изменения климата. Что значат любые модные ухищрения, если в белье не учитываются условия окружающей среды. Например, пару лет назад создали бюстгальтеры с искусственным подогревом. В таком лифчике жить веселее, если, конечно, не забыть согреть оставшиеся 98% процентов собственного тела…
Но творческая мысль не стоит на месте. Какие еще сюрпризы преподнесет этот милый дамский аксессуар, покажет время.
аааа..наконец-то я здесь, наконец-то я добралась до дома..и вообще наконец я сижу просто на диване..)ех.. я устроилась на три работы! ура..записалась на курсы при институте,дальше, котег решился набиратся мозгов и занимается с репититором по двум языкам это английский и украинский язык..украинский язык-это сплошной один матюк, ужас..вообщем, я домой прихожу вся ватная, котег-вата и мне это в кайф..я прихожу когда все спят в городе...я прихожу и тишина такая..мм..ей надо прсто уметь наслаждатся..я как упомяналось взялась за ум, и взяла книгу Стивена Кинга "Зона покриття" читати на украинскьой мови, первые две страницы я ели осилила, теперь ищу эту же книгу в русском варианте..а еще я прочитала целую статью про пиво, и оказывается что в пиве есть женские гормоны..и когда женщина пьет пиво в большем кол-ве, то у нее начинаются там опухоли всякие, а мужчина становится женщиной..и у него там появляются кучу проблем..фе..поэтому меньше алкоголя, больше активной жизни!!!!надеюсь что в конце следущей недели меня ждет подарок, который мне подготовит Ланачка, вообщем всем улыбаюсь и машу..ваша котег-Вата
Ще вчора помітила, що тримати мишку мені зручніше в лівій руці, прокручувати колеско краще середнім пальцем, а ЛКМ мучити безіменним. І тепер от думаю, що якби добре було писати обома руками. Стомилася права на лекції писати всякі там рівняння - звалила все на ліву, а сама гайда без роботи лежати на столі. Попробувала писати лівою - виходить не дуже гарно, навіть як на мене. Тепер ставлю собі задачу - навчитися писати.
А тепер питання: Що за таракани зараз в мене в голові і чим їх труїти???
Пам’ятаю колись полюбляла вірші Шарля Бодлера. Чомусь зараз, саме в цей момент мені згадався ось цей (спеціально знайшла і надрукувала саме у перекладі Драй-Хмари, бо в іншому мені не дуже подобається):
Пригадай кохана, той ранок погожий,
І те літо чудове, ясне,
Як при стежці крутій на гранітному ложі
Ми побачили падло страшне
Розчепіривши ноги в повітрі недбало,
Наче жінка цинічна, ласна,
Воно черево голе своє оголяло
Й парувала звідтіль трутина.
І розпечене сонце днювало на трупі,
Щоби гниль цю до краю спалить.
І вернути природі все те, що докупи
Вона міцно з’єднала на мить.
Мов над пишною квіткою небо здіймалося,
Над бундючим оцим кістяком,
Ви зомліли як стій, чи це вам здавалося?
Нестепний був сморід кругом.
Над гнилизною мошок дзижчали мільйони,
А з дірок оцього лахмана
Виповзали гидкої черви батальйони,
І текли мов густа рідина.
Все це падало вниз або вгору легко,
Наче хвиля блискуча, пливло,
І здавалося від когось надихнуте тіло,
Намножалось, двигтіло, жило.
І сповнився простір дивним шумом музичним,
Ніби то шаруділа вода,
Або зерно, що віяльним рухом ритмічним,
Його в віялку сам накида.
В позатираних формах були тільки мрії
Наче шкід, недоладний на взір,
Що його довершити не має надії
Той митець, що задумав цей твір.
За камінням стурбована сука стояла.
Та злим оком дивилась на нас,
І смакуючи падло, усе пильнувала,
Чи до нього вернутись на час.
Але й вам обернутись в цю напась - о горе -
Доведеться, мій світе, ясний.
В цю потворну заразу, о радісне зоре,
Моя пристасте, янголе мій.
Так, моя королево, вам прийдеться гнити,
Після таїнств останніх страшних.
Під травою, під цвітом рястим плісневіти
Між кісток спопелілих, бридких.
Так скажіть же, красо, хробакам, що в жалобі
Поцілунками тіло пожруть.
Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,
Божествену і форму, і суть...
А ви хотіли, щоб вам у такому стилі вам присвятили вірш?.. Власне я - не дуже...
Кактуси зів’яли...
Ковтаючи якусь потаємну образу обломую від них те що колись було прекрасними квітами і ставлю їх назад на підвіконня.
Від них залишилися тільки фото: як тільки вони розцвіли і при денному світлі...
...В голове такая каша, неужели это так действует приближение осени? Да, это лето так быстро пролетело, что не верится и столько всего было, но....завтра я уже буду в 11м классе и надо чёто думать про поступление, вернее я уже думаю, но меня не это напрягает, а то что впереди эти будни за книгами, грязь и лужи под ногами...А с другой стороны подумать: мои друзья вместе со мной, а впереди вечера у телевизора с чаем и печеньем...мм..печеньее))))..Впрочем, наверно не буду грустить, ведь все идет свои чередом, и завтра уже осень..
Здесь отображаются последние записи тех блоггеров, которых вы добавили в друзья. Список друзей вы можете просмотреть здесь. Редактировать список и разбивать друзей на группы можно здесь.
Комментариев 60
Лента друзей RSS